Правовий аналіз

International child abductions happen with frightening regularity, and these traumatic events typically involve one of the parents. The reasons for such drastic actions are different: sometimes a Ukrainian-born mother cannot adapt to her new life abroad and returns to the safety of her native Ukraine, taking along her child without the father’s consent. Or a divorce has gone terribly wrong, and the mother takes the child back to Ukraine despite a court order that allows the father visitation rights.

Здається, ще вчора батьки дитини любили один одного і жили разом досить щасливо. Сьогодні вони відчувають гірке розчарування у своїх стосунках і хочуть розірвати шлюб. Холодна, жорстка статистика показує, що Україна, на жаль, зараз проходить через лавину розлучень, які, мабуть, найбільше впливають на невинних дітей.

Аліменти базуються на політиці, згідно з якою батьки зобов’язані сплачувати за утримання дітей, навіть якщо діти не проживають з обома біологічними батьками. Один з батьків, як правило, отримує законну опіку, а право відвідування надається тому з батьків, який не є опікуном, і він зобов’язаний оплачувати частку витрат, пов’язаних з вихованням дітей. В Україні батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними 18 років, а в окремих випадках і після досягнення ними цього віку (ст. 180 Кодексу).

Викрадення дітей – це злочин, який відбувається з лякаючою регулярністю. І часто це стосується батьків. Інколи мати, яка народилася в Україні, не може адаптуватися до нового життя за кордоном і повертається в безпечну рідну Україну, взявши з собою дитину без згоди батька. Або розлучення пішло не так, і мати забрала дитину назад в Україну, незважаючи на ухвалу суду, яка надає батькові право на побачення. У будь-якому випадку домашнє викрадення дитини – досить поширена подія, яка тягне за собою кримінальні наслідки для батьків-порушників.

«Визнання батьківства» — це добровільний процес, коли неодруженого батька юридично визнають біологічним батьком для цілей аліментів. Це визнання не встановлює законного, визнаного судом батьківства, якщо тільки воно не буде передано на районний рівень. Після того, як районний суд визнає батьківство, батько має законні права на відвідування, які мають позовну силу, і, звісно, обов’язки фінансової підтримки.

Здається неправильним міркувати про потворність розлучення та часто руйнівні наслідки під час медового місяця. З цієї причини багато інтелектуальних і раціональних пар ігнорують ризик розлучення колись у майбутньому. Дійсно, розірвання шлюбу завжди призводить до значних, довгострокових наслідків, включаючи розділення спільного майна, права на опіку та відвідування, виплату аліментів і аліментів на дітей, і це лише деякі з них.

Основним законом України, який регулює майнові права та обов’язки подружжя, є Сімейний кодекс України, який діє з 1 січня 2004 року.

З кожним роком сурогатне материнство все частіше використовується подружніми парами для вирішення проблем, пов’язаних з репродуктивними дисфункціями різного характеру, які призводять до неможливості завагітніти і народити дитину природним шляхом. Не дивно, що в наш час прогресивні батьки звертаються до науки, щоб створити сім’ю. На щастя, Україна в цьому плані дуже ліберальна країна. Нижче ми аналізуємо поточну ситуацію із сурогатним материнством в Україні як з практичної, так і з правової точки зору.

Процес міжнародного усиновлення в Україні дещо відрізняється від інших країн. По-перше, українське законодавство не дозволяє попередньо ідентифікувати дітей для міжнародного усиновлення. Іншими словами, на відміну від інших країн, ви не отримаєте направлення дитини перед поїздкою. Натомість вас запросять виїхати в Україну після того, як ваше досьє та документи будуть отримані та оброблені. Опинившись в Україні, вам покажуть кількох дітей, щоб вибрати, яку дитину усиновити.

Як щодо пари, яка проживає разом як чоловік і дружина, але не має реєстрації шлюбу? Які майнові права та обов’язки вони мають без свідоцтва про шлюб?